Поради батькам

Псисологічна готовність дітей до ДПА у 4класі

Подолання тривоги у дітей. Рекомендації батькам

Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у
їхніх можливостях;

Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно
оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок,
використовувати їх для розвитку діяльності ;

Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати
адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати
напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе
інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини
психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність
занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх ,
оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі
психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних
страхів.

Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до
її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої
претензії до вас.

Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона
виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки:

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї
всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина
виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього
заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства
іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте
у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією,
якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх
переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані
зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки,
неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення
позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи
в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і
долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє
покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує
від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той,
якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації
най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох
турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й
переказу.

Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина
схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її
особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від
оцінки її роботи.

Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її
особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не
успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не
орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що
похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися,
вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати
дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання,
й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо
досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб
зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність
у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді
спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням
не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема,
а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має
бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити
оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом
уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні